НЕЗДАТНІСТЬ БРАТИ ПІДТРИМКУ ІНШИХ - ЦЕ РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ

Нездатність брати підтримку інших - це реакція на травму.

Ви кажете: «Мені ніхто не потрібен, я все зроблю сам(ма)» - це ваша тактика виживання. І це потрібно вам, щоб захистити своє серце від знущань, нехтування, зради та розчарування від тих, хто не зміг чи не схотів бути поруч з вами.

Щоб захистити себе від батька, якого не було, бо він зробив вибір вас покинути, або батька, якого ніколи не було вдома, через те, що він працював на трьох роботах, щоб прогодувати та одягнути вас.

Щоб захистити себе від коханих, які пропонували сексуальну близькість, але ніколи не пропонували безпечного прихистку для вашого серця.

Щоб захистити себе від друзів та сім'і‌, які ЗАВЖДИ брали у вас більше, ніж віддавали. 

Щоб захистити себе від усіх тих ситуаціи‌, коли вам говорили : «Ми з тобою» або «Я тебе розумію», а потім - відверталися і залишали вас на руі‌нах збирати шматки того, що ще змогло вціліти.

Щоб захистити себе від усієі‌ брехні і всіх зрад.

З усього цього досвіду ви дізналися, про те, як не просто довіряти людям. Або, що можна довіряти лише до певного моменту.  Ви дізнались, що якщо не покладатись на когось занадто сильно, тоді не доведеться и‌ розчаровуватись.

Можливо, вас навіть навмисно навчали ціи‌ стратегіі‌ виживання покоління ваших предків, які постраждали і не хотіли такоі‌ долі для вас.

Абсолютна незалежність - це запобіжнии‌ страи‌к проти печалі.

Так от, ви нікому не довіряєте.
І ви теж не довіряєте собі, обираючи людеи‌.
Довіряти - це сподіватися, довіряти - це бути вразливим.

′′Ніколи знову," така колись була дана обітниця.

Але як би ви з гордістю не демонстрували свою незалежність (і вам навіть може здаватися, що бути повністю незалежним - це те, ким ви хотіли бути завжди), насправді, це ваше поранене, налякане серце ховається за високою оборонною кам‘яною стіною.

Ідеально. Нічого всередину не потрапляє. Ніякий біль не потрапить. Але и‌ жодна любов також не прои‌де.

Фортеці та броня потрібні для тих, хто на віи‌ні, або хто вірить, що наближається битва.
Це реакція на травму.

Хороша новина - травма, яку визнали - це травма, яку можна вилікувати.

Адже,
Ви гідні того, щоб мати підтримку.
Ви гідні того, щоб мати справжнє партнерство.
Ви гідні любові.
Ви гідні того, щоб про ваше серце піклувались.
Ви гідні того, щоб вас обожнювали.
Ви гідні того, щоб бути бажаним.
Ви гідні того, щоб дотримувались даних вам обіцянок.
Ви гідні того, щоб отримувати.
Ви гідні.
Вам не потрібно нічого заслуговувати.
Вам не потрібно нікому нічого доводити.
Вам не потрібно нічого ні в кого випрошувати.
Вам не треба ні про що благати.
Ви гідні.
Просто тому, що ви є.

 Кажуть, щастя — в простих речах. Це саме одна з них. Ми обіймаємося, коли щасливі і коли сумні, у доброму гуморі і у сподіванні на втіху. Але обійми — це не лише приємний вияв сплеску емоцій та почуттів. Сьогодні, 21 січня, у світі відзначають день обіймів. І це чудовий привід нагадати собі, чому обійматися не лише приємно, але і корисно, і чому варто робити це частіше. І якщо вам не достатньо попередньої історії, щоб обійняти когось просто зараз, то ось вам ще 10 причин для цього:

1. Обійми зменшують стрес. А ще є універсальним сигналом підтримки. Коли ми самі або люди поруч відчувають стрес, переживання, біль, саме обійми можуть стати тим, що покращить цей неприємний стан. До того ж, стресу поменшає не лише у тієї людини, яку обіймають, а і в тієї, яка обіймає. Це перемога для всіх.

2. Обійми можуть захистити від хвороб. Те, що обійми зменшують стрес, може позитивно впливати і на стан нашого здоров'я. Одне дослідження показало, що люди, які мають ширше та надійніше коло підтримки, хворіють із меншою ймовірністю, ніж інші, а коли хворіють, то мають менш серйозні симптоми.

3. Обійми можуть покращити здоров'я серця. Ще одне дослідження показало, що фізичний контакт — тримання за руки та обійми – знижують кров'яний тиск та заспокоюють серцебиття, що йде на користь серцю. Тобто від обіймів на серці легшає не лише метафорично, але і в прямому сенсі! А що добре для серця, то, звісно, добре і для нас.

4. Обійми роблять нас щасливішими. Коли ми обіймаємося, всередині нас підвищується рівень гормону окситоцину, який позбавляє нас від відчуття самотності та гніву. А ще обійми піднімають рівень гормону серотоніну, що піднімає настрій та створює відчуття щастя.

5. Обійми відганяють страхи. Не дарма діти, коли бояться чогось, шукають обіймів близької людини — дорослим теж це допомагає. Доторки — навіть якщо ви торкаєтеся чи обіймаєте не людину, а наприклад, собаку або навіть іграшку — можуть допомогти з боротьбою з тривожністю. У наш час, коли тривожність торкається все більшої кількості людей, це корисно знати.

6. Обійми дають нам відчуття, що все буде добре. Відчуття безпеки, довіри і того, що ти — не сам, — одні з найважливіших ефектів, які обійми можуть нам подарувати. Можна сказати собі чи іншим, що все буде добре. Але якщо дати знати про це ще і доторком – відчуття стане сильнішим.

7. Обійми допомагають у спілкуванні. Хоча основна частина спілкування між людьми отримує вербальну форму, дуже важливими лишаються й інші форми комунікації, а особливо дотики. Дотиком та обіймами іноді можна сказати більше, ніж словами, а в цифрову епоху, коли велика частина  спілкування відбувається віртуально, вони  стають ще більш цінними.

8. Обійми піднімають самооцінку. Коли вас  обіймають, ви знаєте, що вас цінують і 
 люблять. Між тактильними відчуттями та  відчуттям значущості існує зв'язок, який  починається ще в нашому дитинстві, коли  саме дотики були одними з найважливіших засобів спілкування з навколишнім  світом. 
9. Обійми розслаблюють м'язи. Коли ми  обіймаємося, у наших м'язах зменшується  напруга. Це навіть може заспокоїти біль. Та  загалом – хто був би проти розслаблення?

10. Обійми — це інвестиція у стосунки. Саме обійми закріплюють довіру між людьми, спонукають до емпатії та розуміння. В обіймах немає переможця і того, хто програє. В обіймах перемагають усі. Погодьтеся, сьогодні нам справді потрібні такі миті – коли ми можемо вийти з режиму постійних змагань і просто розслабитися, знаючи, що ми важливі комусь, і хтось важливий нам. 

Відомою є фраза сімейної терапевтки Вірджинії Сатір, яка сказала: "Нам потрібно обійнятися чотири рази на день, щоб вижити. Нам потрібно вісім обіймів на день, щоб підтримати себе. І нам потрібно дванадцять обіймів на день, щоб рости".

 «Ефект Рінгельмана»

У 1927 році було проведено серію дуже цікавих експериментів, результат яких зараз не часто згадують. А даремно. Результати цих дослідів залишилися у психології під назвою «ефект Рінгельмана».

Експерименти полягали у наступному:

Брали звичайнісіньких людей і пропонували їм піднімати тяжкості. Для кожного – фіксували максимальну вагу, яку він «потягнув». Після чого людей об’єднували у групи, спочатку – по двоє, потім – чотири особи, вісім.

Очікування були зрозумілі: якщо одна людина може підняти – умовно – 100 кг, то двоє мають разом підняти або 200, або ще більше. Адже міфічне уявлення, що групова робота дозволяє досягти більшого, що її результат перевищує суму окремих результатів членів групи, вже існувало. І досі існує та активно підтримується.

Але на жаль! Двоє людей піднімали лише 93% від суми їхніх індивідуальних показників. А вісім уже лише 49%.

Перевірили результати інших завдань. Наприклад – на перетягуванні канату. І знову – той самий результат. Збільшували чисельність груп – відсоток лише падав.

Причина – ясна. Коли я розраховую сам на себе, я докладаю максимум зусиль. А в групі можна й заощадити сили: ніхто ж не помітить, як в історії про мешканців села, котрі вирішили на свято налити собі бочку горілки. З кожного двору – відро. При розливі виявилося, що бочка сповнена чистої води: кожен приніс відро води, розраховуючи, що в загальній масі горілки його хитрість не буде помічена.

До чого тут пасивність? А при тому, що, коли я дію, я хоч-не-хоч свої зусилля запам’ятовую і фіксую для себе. Надалі прикладаю саме стільки чи менше. Формуючи пасивне ставлення до справи, до якої залучено разом з іншими сам

Відповідно – у разі соціальної пасивності ми можемо сказати, що ми добре розуміємо її походження і те, що вона призводить до падіння результатів до нуля. Не одразу – інерція велика річ. Але все ж.

Потрібно одразу сказати: жодні соціальні технології поки що не дозволили подолати ефект Рінгельмана.

 

​​Практикування вдячності

Вдячність - це наша опора, адже ми можемо спиратися лише на те, що маємо. Навчаючись помічати те, що у нас є, ми вчимося переживати вдячність як стан душі та доброзичливого ставлення до себе, інших та світу.

Пропонуємо вам кілька вправ, які дозволять розвинути це відчуття. Про те, чим корисна вдячність з наукової точки зору - можна прочитати тут.

📝Щоденник вдячності

Придбайте красивий блокнот, у який вам буде приємно записувати події, за які ви вдячні. Ви також можете це робити у нотатках телефону. Щовечора приділіть 10 хвилин для того, щоби записати у щоденник або смартфон події дня, за які ви вдячні. Це може бути щось незначне на кшталт завершеного завдання на роботі, смачної кави, приємної телефонної розмови з другом, красивого заходу сонця.

📸 Помічайте щасливі миті

Зупиніться на мить та відчуйте подяку за кожне приємне переживання. Це також може стосуватися дрібних та банальних на перший погляд речей: посмішки перехожого, купівлі канцелярського приладдя, поїздці в офіс вперше після тривалого періоду work from home. Ще один лайфхак: фотографуйте моменти, в яких ви відчували вдячність, та зберігайте світлини в окремій папці телефону. В похмурий день ви зможете їх переглянути та згадати, що в світі є вдосталь доступних задоволень.

💌Напишіть лист вдячності

Згадайте про людину, що вплинула на вас; когось, кому б ви хотіли подякувати, або того, хто є для вас дуже цінним. Напишіть листа цій людині, детально перелічуючи за що ви їй вдячні. Відправте листа, щоби виразити свою приязнь та почуття.

🫂Відвідайте людину, яку цінуєте

Зробіть все те ж саме, що описано у попередній вправі, але замість відправки листа, вручіть його особисто. Ви можете також зачитати написане, дозволяючи людині пережити приємні емоції від вашої щирості.

⏰Будильник

Встановіть будильник з періодичністю кожні дві години. З його сигналом подивіться навколо, помітьте людей поруч, згадайте, що відбулося протягом останніх декількох годин та знайдіть привід для вдячності.

💸Донат на ЗСУ

Пожертви коштів та репост інформації — теж прояви вдячності. Кожен раз коли відчуваєте вдячність за можливість жити звичним життям - подякуйте тим, хто зараз нас захищає на передовій.